Місяць: Вересень 2020

ВІДМОВА ВІД ГРОМАДЯНСТВА США Й ПОДАТКОВІ НАСЛІДКИ

Громадянство США завжди вважалося привілеєм. Країна, створена іммігрантами, завжди надавала чудові можливості для підприємців й була одним із найбажаніших пунктів призначення. Але, незважаючи на це, у сучасному світі жорсткої фіскальної політики й прозорості податків все більша кількість громадян США вирішує відмовитися від свого громадянства з податкових причин.

Незважаючи на найвищий у світі збір за відмову від громадянства, що становить 2350 доларів, й можливі податкові наслідки, щороку близько 7000 громадян США вирішують відмовитися від свого громадянства. Ця цифра неухильно збільшується починаючи із 2010 року, коли набув чинності Закон про оподаткування іноземних рахунків (Foreign Account Tax Compliance Act, FATCA).

Згідно із законодавством США, з усіх громадян країни й легальних постійних резидентів (із грін-картою) стягується федеральний прибутковий податок (federal income tax) незалежно від їх місцезнаходження, місця проживання, місця фактичного проживання й джерела доходу. Законодавство США визначає усіх цих людей як жителів США. Усі жителі США повинні подавати щорічну податкову декларацію, навіть якщо вони постійно проживають й отримують дохід у іншій країні й не отримують доходу у США. США та Еритрея є єдиними країнами у світі, які накладають такі екстериторіальні податкові зобов’язання на своїх громадян.

Більшість жителів США, які живуть й платять податки за межами США, використовують пільги з іноземного податку. Це означає, що вони платять звичайний податок у країні фактичного проживання, й у випадках, коли ставка податку у США на цей вид доходу вище, вони також повинні сплатити цю різницю у США. Іншими словами, вони завжди повинні платити податок, принаймні, згідно федеральних ставок США. У разі, якщо у країні фактичного проживання податок вище, ніж у США, вони втрачають цю суму переплаченого податку. Однак пільги можна перенести. Окрім того, важливо, щоб пільги із іноземного податку взагалі не могли використовуватися для сплати податків у деяких країнах, на які поширюються санкції, зазначені у розділі 901 (J) Податкового законодавства США, що на даний час включає у себе Іран, Північну Корею, Судан, Сирію і, за деякими винятками, Лівію.

Особливий режим оподаткування доходів експатріантів у США

Особливий податковий режим діє для нерезидентів у разі, коли фізична особа емігрує зі Сполучених Штатів, відмовляючись від свого громадянства або статусу постійного резидента США. Якщо це робиться із метою уникнути сплати податків, також застосовується й особливий режим оподаткування доходів експатріантів.

Щоб бути постійним резидентом США для цілей оподаткування експатріантів у США, іноземна фізична особа повинна бути легальним постійним резидентом США (громадянином США) й мати цей статус (грін-карту) упродовж 8 з останніх 15 податкових років.

Однак особливий податковий режим не застосовується до іноземних громадян, які були податковими резидентами США у рамках Тесту довгострокового перебування (substantial presence test), що триває 183 дні. Дата закінчення перебування у США для цієї групи громадян визначається звичайними правилами податкового резидентства. Це стосується іноземних студентів або робочих, які проводять кілька років у США за студентською або робочої візами й залишають країну, не отримавши грін-карту.

У чинному законодавстві США є два винятки, що дозволяють громадянам США уникати особливого режиму:

  1. Фізична особа стає громадянином США й громадянином іншої країни при народженні й як і раніше має громадянство іншої країни, на даний час є податковим резидентом цієї країни, й була резидентом США не більше 10 податкових років протягом попередніх 15 податкових років, або
  2. Громадянин США відмовляється від громадянства США до досягнення 18 із половиною років і є резидентом США не більше 10 податкових років до дати відмови.

Тест на ухилення від сплати податків (Tax Avoidance Test)

Для прийняття рішення про можливість застосування особливого режиму оподаткування доходів експатріантів у законодавстві США існує спеціальний тест на ухилення від сплати податків. Тест складається з трьох умов, й, якщо будь-яка з них може бути застосовна, вважається, що експатріація була здійснена із метою уникнути сплати податків у США, й ця особа отримує статус «експатріанту, що підпадає під дію» (covered expatriate).

Перша умова виконується, коли власні кошти фізичної особи на дату експатріації або припинення проживання дорівнюють або перевищують 2 мільйони доларів США.

Друга умова виконується, коли загальна сума податку, що підлягає виплаті у США за останні п’ять податкових років, що передують податковому року експатріації або припинення проживання, для фізичних осіб, що виїжджають за кордон у 2018 році, дорівнює або перевищує 165 000 доларів США. Це означає, що у 2018 році середня сума буде розрахована за 2017-2013 податкові роки. Поріг щорічно збільшується відповідно до інфляції, усі дані також публікуються щорічно.

Остання умова − фізична особа не може підтвердити повне дотримання усіх федеральних податкових зобов’язань США упродовж п’яти років, що передують даті експатріації або припинення проживання. Іншими словами, якщо фізична особа помилково або навмисно не розкриває податковому органу США будь-який дохід або банківський рахунок за межами США, це автоматично робить його «експатріантом, що підпадає під дію». Також застосовуються додаткові санкції.

Податок для експатріантів, що коригується по ринку, накладається на «експатріантів, що підпадають під дію» наступним чином: якщо всі активи й майно фізичної особи продані за їх справедливою ринковою вартістю за день до того дня, коли він/вона відмовляється від громадянства або статусу постійного резидента, відповідний дохід або збиток обкладаються федеральним прибутковим податком США для нерезидентів. Цей дохід складає оподатковувану суму й оподатковується за ставкою 30%.

У випадках, коли резидент США володів будь-якої нерухомістю до дати отримання статусу резидента США, така власність не може бути оцінена нижче її справедливої ​​ринкової вартості на дату отримання статусу резидента США.

Оподатковуваний дохід може бути зменшений на неоподатковуваний мінімум у розмірі 699 000 доларів США за 2017 й 711 000 доларів США за 2018 податковий рік. Цей мінімум може змінюватися щорічно залежно від рівня інфляції.

Важливо відзначити, що громадяни й резиденти США, які отримують будь-які подарунки або вступають у заповіт від експатріантів із США, або ж які не пройшли тест на ухилення від сплати податків, зобов’язані сплатити податок на вартість таких подарунків або заповіданого майна за вищою ставкою податку на спадщину або дарування на дату отримання. Деякі подарунки й заповідане майно звільнені від податків, наприклад, подарунки урядовим й благодійним організаціям. Подарунки між чоловіком/дружиною-громадянином(кою) США й чоловіком/дружиною-громадянином(кою) іншої країни також підпадають під річне відрахування із податку на дарування у розмірі 152 000 доларів США станом на 2018 рік. Окрім того, подарунок не обкладається податком, якщо його вартість не перевищує річне відрахування із податку на дарування у США. Річне відрахування із податку на дарування на 2018 рік становить 15 000 доларів США.

Поправка Ріда (Reed Amendment)

Поправка Ріда була додана до Закону США про імміграцію та громадянство у 1996 році, щоб заборонити повторний в’їзд у США колишніх громадян, що офіційно відмовилися від свого громадянства й які, за рішенням Генерального прокурора, вважаються такими, що відмовилися від свого громадянства із метою ухилення від оподаткування. Автором поправки був сенатор від Демократичної партії Род-Айленда Джек Рід (Jack Reed).

Поправка була в основному націлена на багатих американців, які бажали переселитися із США, перестати бути платниками податків, а потім час від часу відвідувати США, не сплачуючи жодних податків. Тягар доказу ухилення від сплати податків лежить на уряді США й ніяк не пов’язаний із тестом на ухилення від сплати податків IRS, описаним вище.

Якщо Міністерство внутрішньої безпеки (Department of Homeland Security) визначить, що відмова мотивована ухиленням від сплати податків, людина буде визнана такаю, що не допускається для в’їзду до Сполучених Штатів відповідно до Закону про імміграцію та громадянство. Однак уряд США не видав ніяких постанов про те, як цей закон повинен застосовуватися на практиці. За даними Міністерства внутрішньої безпеки, цей закон застосовувався тільки двічі з моменту його прийняття у 2002 й 2015 роках, і тільки двом колишнім громадянам США було відмовлено у в’їзді до США. Більш того, остання справа було скасована, коли адвокат колишнього громадянина США представив юридичне обґрунтування до Митно-прикордонної служби США.

Якщо у вас є питання про відмову від громадянства США й податкові наслідки, зв’яжіться з Ігорем:

Igor Persidskiy

Associate

igor@sterling-law.co.uk

+44 20 7822 8535

ТРИВАЛА ВІДСУТНІСТЬ У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ МОЖЕ НЕГАТИВНО ПОЗНАЧИТИСЯ НА ВАШОМУ ПОПЕРЕДНЬОМУ СТАТУСІ (PRE-SETTLED STATUS)

Для більшості людей Схема отримання громадянами ЄС статусу осілості здається чесною та простою. Однак плутанина із дозволеним терміном відсутності у країні, найімовірніше, створить проблеми для деяких жителів Європи у майбутньому.

Зокрема, особи, які мають попередній статус, обов’язково повинні знати правила відсутності у країні. Як правило, якщо вони знаходяться за межами Великобританії понад шість місяців упродовж будь-якого 12-місячного періоду упродовж п’яти років, тобто упродовж необхідного терміну для отримання права на статус осілості, їм доводиться починати 5-річний відлік заново. А якщо вони повернуться до Великобританії після 31 грудня 2020 року, вони можуть повністю втратити право на отримання статусу осілості.

Відсутність у країні й Схема отримання громадянами ЄС статусу осілості

Громадяни ЄС та члени їх сімей мають право на отримання статусу осілості після завершення «безперервного встановленого терміну проживання упродовж п’яти років» у Великобританії. Особи, які проживають у Сполученому Королівстві менше п’яти років, мають право на отримання попереднього статусу й можуть отримати статус осілості після досягнення п’яти років.

«Безперервний встановлений термін» визначається у Додатку ЄС (Appendix EU) до Імміграційних правил (нормативне джерело Схеми отримання статусу осілості) як період проживання у країні, що почався до 23:00 31 грудня 2020 року й не порушується однією із наведених нижче умов:

  1. Відсутність(і) у Великобританії понад шість місяців упродовж будь-якого 12-місячного періоду, за деякими винятками, описаними нижче.
  2. Тюремний вирок
  3. Рішення або наказ про депортацію, заборону на в’їзд або висилку (у найзагальніших рисах)

Підрахунок тривалості відсутності

Варто відзначити, що шестимісячний ліміт не обмежується лише одним випадком тривалої відсутності в Великобританії. Сюди також можна віднести кілька поїздок загальною тривалістю у шість місяців.

Окрім того, правила відносяться до відсутності(ей) упродовж «будь-якого 12-місячного періоду». Простіше кажучи, Міністерство внутрішніх справ (Home Office) не стежитиме за вашими поїздками упродовж календарного року. Замість цього буде враховуватися «безперервний» період у 12 місяців, який «обнуляється» при кожній поїздці. Це означає, що кандидатам, які часто подорожують, потрібно буде уважно стежити за своїми поїздками.

Однак подібні правила мають відношення тільки до «безперервного встановленого терміну». Після закінчення п’ятирічного встановленого терміну заявник може втратити право на отримання статусу осілості тільки у тому випадку, якщо він/вона проведе п’ять або більше років за межами Великобританії (так звані «непередбачені обставини»).

Що стосується тривалості місяця, то характеристику цьому терміну не дають ні Доповнення ЄС, ні Імміграційні правила у цілому, ні положення для громадян ЄС щодо періоду до Брексіту Імміграційних правил (Європейська економічна зона) 2016 року.

Однак тут нам можуть допомогти правила подачі інших заявок. Наприклад, у разі подачі заявки на отримання безстрокової посвідки на проживання інструкція Міністерства внутрішніх справ визначає місяць як «30 календарних днів». Це означає, що шість місяців рівні 180 дням (таке ж правило застосовується й до заявок на отримання безстрокової посвідки на проживання у категоріях Tier 2 (Загальна) й Tier 1 (Інвестор)). Наші фахівці настійно рекомендують заявникам не перевищувати ліміт у 180 днів.

При підрахунку слід пам’ятати, що враховується тільки цілий день відсутності у Великобританії. Якщо ви покинете Великобританію 2 березня й повернетеся 3 березня, це не буде вважатися відсутністю. Якщо ж ви повернетеся 4 березня, зарахується один день відсутності. Окрім того, вам не потрібно вказувати точні дати поїздки у заявці на участь у Схемі отримання статусу осілості, однак заявникам необхідно самостійно підтвердити, що вони провели не більше шести місяців за межами Сполученого Королівства упродовж будь-якого 12-місячного періоду. Не дивлячись на досить м’який підхід до відсутності у країні, не варто забувати, що необхідно бути чесним із представниками Міністерства внутрішніх справ, адже у них є список поїздок, у яких використовувався сервіс eGates, а також штампи у вашому паспорті.

Винятки із правила шести місяців

За певних обставин уряд допускає деяке послаблення правила шести місяців:

  • обов’язкова військова служба;
  • відрядження;
  • Королівська служба (сюди входить й партнер або дитина, що супроводжує таку людину);
  • робота у морських районах Великобританії

Окрім того, заявникам дозволяється «один період відсутності», що не перевищує 12 місяців, «з серйозної причини, такої як вагітність, пологи, серйозне захворювання, навчання, професійна підготовка або відрядження за кордон». У певних випадках до серйозних причин також можна віднести й догляд за невиліковно хворими батьками. Звичайно, у всіх випадках потрібно представити докази причин відсутності: медичну карту, лист від роботодавця або підтвердження університетом навчання за кордоном.

Перевищення ліміту

Відсутність(і) у країні понад шість місяців, що не підпадає не під одне із винятків, порушує «безперервний встановлений термін». Іншими словами, з дати повернення людини до Великобританії починається новий безперервний встановлений термін. Однак це зовсім не означає, що цій особі необхідно залишити Великобританію або що термін дії його/її попереднього статусу підійшов до кінця. Попередній статус втрачає свою силу тільки через два роки відсутності у Сполученому Королівстві (розділ 13(4)(a) Імміграційного указу (дозвіл на в’їзд й посвідка на проживання): якщо особа із попередніми статусом знаходилася за межами Сполученого Королівства упродовж безперервного періоду понад два роки … дійсна на той момент посвідка на проживання (якщо вона обмежена) після цього закінчується.

Ми не можемо не відзначити, що людині, яка перервала безперервний встановлений термін, необхідно повторно подати заявку на отримання попереднього статусу після повернення до країни, щоб переконатися, що він/вона може згодом отримати статус осілості. Це пов’язано із тим, що попередній статус не можна відновити або продовжити, тому у цієї людини буде відсутній безперервний п’ятирічний період проживання, необхідний для отримання статусу осілості.

Підсумок

  1. Громадяни ЄС й члени їх сімей мають право на отримання статусу осілості після «безперервного встановленого терміну» проживання у країні упродовж п’яти років.
  2. «Безперервний встановлений термін» переривається через відсутність(і) понад шість місяців упродовж безперервного 12-місячного періоду (якщо відсутність не підпадає під один із перерахованих вище винятків).
  3. Попередній статус триває максимум п’ять років. Якщо особи, які мають попередній статус, переривають своє постійне проживання, але повертаються до Великобританії до 31 грудня 2020 року, вони повинні подати нову заявку на отримання попереднього статусу, що дозволить їм закрити «безперервний встановлений термін» у п’ять років, необхідний для отримання статусу осілості .
  4. Попередній статус втрачає силу тільки через два роки відсутності у Великобританії.
  5. Право на перехід із попереднього статусу на статус осілості втрачається, якщо людина перервала безперервний встановлений термін проживання у країні й повернулася до Великобританії після 31 грудня 2020 року.
  6. Після завершення «безперервного встановленого терміну» у п’ять років, кандидат може провести до п’яти років за межами Великобританії, не втрачаючи права подавати заявку на отримання статусу осілості.

Наші фахівці рекомендують підходити вкрай обережно до правила відсутності у країні. Якщо у вас виникли питання, звертайтеся до нас:

contact@sterling-law.co.uk

020 7822 85 35

07 305 966 531