День: 18.11.2020

ЗАЯВКИ НА ПІДСТАВІ ТРИВАЛОГО ПРОЖИВАННЯ: ПЕРІОДИ НЕЗАКОННОГО ПЕРЕБУВАННЯ У КРАЇНІ

Імміграційні правила, що стосуються тривалого проживання, передбачають, що особи, які законно й безперервно проживали у Великій Британії упродовж останніх 10 років, мають право подати заявку на отримання посвідки на постійне проживання.

Однак виникає питання: що робити, якщо заявник не завжди знаходився у країні на законних підставах?

Імміграційні правила говорять:

276B. Вимоги, яким повинен відповідати заявник для отримання посвідки на постійне проживання на підставі тривалого проживання у Сполученому Королівстві, полягають у наступному:

(i) (a) він (вона) безперевно і законно проживає у Сполученому Королівстві не менше 10 років.

[…]

(v) заявник не повинен знаходитись у Великобританії незаконно, порушуючи імміграційне законодавство, за винятком випадків, коли застосовується параграф 39E цих Правил, будь-який поточний період незаконного перебування не буде враховуватися. Будь-який попередній період незаконного перебування між посвідками на проживання також не враховуватиметься, якщо:

(a) попередня заявка була подана до 24 листопада 2016 року й упродовж 28 днів після закінчення терміну законного перебування; або

(b) додаткова заявка була подана 24 листопада 2016 року або після цієї дати й застосовувався пункт 39E цих Правил.

Згідно із матеріалами справи R (Ahmed) v Secretary of State for the Home Department [2019] EWCA Civ 1070 заявники незаконно перебували у країні у період між законними посвідками на проживання упродовж їх 10-річного кваліфікаційного періоду. Апеляційний суд постановив, що застосування параграфа 39E, а саме 14-денного або 28-денного додаткового періоду, не робить перебування особи у країні в ці періоди законним. Отже, не варто покладатися на подібні періоди проживання при подачі заявки на отримання посвідки на постійне проживання відповідно до положень про тривале проживання пункту 276 B Імміграційних правил.

По суті, це означає, що, якщо у заявника є період незаконного перебування у країні упродовж 10-річного кваліфікаційного періоду, навіть якщо це перебування дозволено параграфом 39E, заявка все одно буде відхилена.

Однак це рішення Апеляційного суду суперечить інструкції Міністерства внутрішніх справ про тривале проживання, де говориться:

Ви можете задовольнити заявку, якщо заявник:

  • має короткострокові перерви у законному проживанні через несвоєчасне подання попередніх заявок, тривалістю не більше 28 календарних днів до 24 листопада 2016 р .;
  • має короткострокові перерви у законному проживанні, починаючи із 24 листопада 2016, але посвідка на проживання була видана відповідно до пункту 39E Імміграційних правил;
  • відповідає усім іншим вимогам для заявки на підставі законного проживання

Це вносить певну плутанину у тлумачення пункту 276B.

На щастя, у справі Hoque & Ors v. SSHD [2020] EWCA Civ +1357 Апеляційний суд все таки дав деякі довгоочікувані роз’яснення. У кожного із заявників був період перерви упродовж їх 10-річного кваліфікаційного періоду, й до них застосовувався пункт 39E.

Апеляційний суд постановив, що рішення у справі Masum Ahmed щодо перерв у законному проживанні у минулому було необґрунтованим [40]. У цьому випадку Апеляційний суд частково покладався на інструкцію від Державного секретаря (посилаючись на справу Pokhriyal v SSHD [2013] EWCA Civ 1 568, яка надала можливість покладатися на інструкцію у тих випадках, коли формулювання правил неоднозначне).

Апеляційний суд піддав критиці плутанину у Правилах у пункті 59 рішення:

В останні роки суду дуже часто доводилося розглядати апеляції, пов’язані із труднощами у розумінні Імміграційних правил. Почасти це є результатом їх складної структури й специфічних правил тлумачення, однак іноді причина просто полягає у незрозумілих формулюваннях і/або структурах конкретних положень. Цей випадок – яскравий тому приклад. Труднощі прийняття рішення про те, якими мають бути наслідки застосування параграфа 276B (v), підтверджується не тільки фактом того, що сам Суд не може дійти до одноголосного рішення, а й тим, що усі три члена дотримуються іншої точки зору, ніж та, яка була досягнута іншим складом у справі Masum Ahmed. Окрім того, Держсекретар спочатку хотіла відстояти рішення у справі Masum Ahmed – всупереч її власній інструкції – але, як ми бачили, незадовго до слухання змінила свою думку. (Це ілюструє також іншу проблему, далеко не унікальну – схоже, у Міністерства внутрішніх справ немає надійного механізму досягнення продуманої й послідовної позиції щодо того, як слід розуміти його власні правила.) Звичайно, не можна уникнути помилок у трактуванні будь-якого складного законодавчого акту, або ж псевдозаконодавчого акту; але повинен сказати, що подібні проблеми виникають дуже часто. Результатом поганої розробки є плутанина й непевність як для тих, хто підпорядковується Правилам, так і для тих, хто повинен їх застосовувати, й, як наслідок, збільшення кількості апеляцій. Державний секретар вже зробила перший крок до поліпшення ситуації, попросивши Комісію по законодавству доповісти про спрощення Імміграційних правил, і я сподіваюся, що згідно з цими рекомендаціями будуть вжиті заходи. Але проблема лежить набагато глибше, ніж структура й подача, і я сподіваюся, що будуть також продумані заходи щодо поліпшення загальної якості формулювання Правил.