Мітки: Заявки ЄЕЗ

ЧЛЕНИ СІМ’Ї ГРОМАДЯН ЄЕЗ: ПОСВІДКА НА ПОСТІЙНЕ ПРОЖИВАННЯ ПІСЛЯ ВІДМОВИ

Клієнт, що не є громадянином ЄЕЗ, спочатку отримав посвідку на проживання у країні у якості чоловіка громадянки ЄЕЗ. Згодом клієнт розлучився зі своєю дружиною й отримав посвідку на проживання за маршрутм «Retained Rights (Збережені права)». Потім клієнт подав заявку на отримання посвідки на постійне проживання, проте отримав відмову. Його апеляція також була відхилена Трибуналом першого рівня – суддя помилково вирішив, що клієнт повинен був виступати у якості кваліфікованої особи (qualified person), а не чоловіка громадянки ЄЕЗ під час їх шлюбу. В результаті цього йому було надано дозвіл на подачу апеляції.

У період між відмовою й подачею апеляції наші фахівці подали від імені нашого клієнта заявку на отримання безстрокового дозволу на проживання (ILR), щоб він зміг скористатися Appendix EU, також відомим, як статус осілості (settled status). Клієнту вдалося отримати ILR за цією схемою. Однак він все-таки хотів відстояти свої права відповідно до законодавства ЄС та подати апеляцію на відмову у видачі посвідки на постійне проживання.

У відповіді на повідомлення про апеляцію Міністерство заявило, що надання IRL за Appendix EU до Імміграційних правил означає абандування апеляції відповідно до Правил щодо громадян ЄЕЗ (EEA Regulations). Однак фахівці Sterling Law не погодилися із цим твердженням й подали відповідні документи до Міністерства внутрішніх справ й Верховного трибуналу. Під час слухання у Верховному трибуналі представники Міністерства визнали, що апеляція відповідно до правил ЄЕЗ не може бути абандована через надання IRL відповідно до внутрішнього законодавства. Суддя погодився із цим й постановив:

Ми зробили наступні висновки щодо питання про абандування:

і. Відповідно до Правил 2006 року у пункт 4 (2) Додавання 2 до цих Правил було включено положення про апеляції, подані відповідно до розділу 82 (1).

Закон про громадянство, імміграцію та надання притулку (NIAA) 2002 року має визнаватися абандованим у тому випадку, якщо заявнику було видано документ, що підтверджує право на проживання у Сполученому Королівстві відповідно до законодавства ЄС. Після змін, внесених Законом про імміграцію 2014 року, станом на 6 квітня 2015 року це положення про абандування було скасовано й не замінено іншим;

іі.Жодне з положень Правил щодо громадян ЄЕЗ не містить вказівок про абандування апеляції на рішення у справі щодо громадян ЄЕЗ, поданої згідно із цими Правилами, після отримання безстрокового дозволу на проживання або іншого документа, що підтверджує право на проживання у Сполученому Королівстві відповідно до законодавства ЄС;

iii . З цього випливає, що надання посвідки на проживання після подачі заявки відповідно до Схеми отримання громадянами ЄС статусу осілості не призведе до абандування апеляції, поданої згідно із Правилами 2016 року.

Іншими словами, навіть якщо ви отримали посвідку на проживання відповідно до Appendix EU, ви все одно можете відстоювати свої права згідно EEA Regulation. На практиці цей факт може вплинути на період подачі заявки на натуралізацію у якості громадянина Великобританії, оскільки посвідка на постійне проживання відповідно до EEA Regulation може бути датована заднім числом, на відміну від безстрокової посвідки на проживання згідно Appendix EU.

Клієнт виграв справу й отримав право на постійне проживання у Великобританії.

Зв’язатись із нами:

contact@sterling-law.co.uk

07 305 966 531

Отримайте знижку 50% на консультацію із нашим юристом через Telmie. Зареєструйтеся вже зараз

 

Oksana Demyanchuk

Email: oksana@sterling-law.co.uk

Tel. 020 7822 8535

 

Michael Carter

Email: michael@sterling-law.co.uk

Tel. 020 7822 8535

 

 

ВЕРХОВНИЙ ТРИБУНАЛ ПОСТАНОВИВ, ЩО ТЮРЕМНЕ УВ’ЯЗНЕННЯ НЕ ПОРУШУЄ ПРОЦЕС ІНТЕГРАЦІЇ ГРОМАДЯН ЄЕЗ ДО СУСПІЛЬСТВА ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

В останні час громадяни ЄЕЗ все більше цікавляться питанням захисту прав, наданих їм відповідними правилами ЄС. На жаль, рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) та внутрішнє законодавство не здатні дати чіткого роз’яснення щодо цього питання. Також незрозумілий статус й тих, хто шукає захисту від депортації із приймаючої держави-члена ЄС через наявність судимості.

Однак недавнє рішення Верховного трибуналу все ж зуміло пролити світло на питання про те, чи зможе факт наявності у особи судимості переважити факт безперервного проживання у країні упродовж 10 років відповідно до Директиви про права громадян Союзу (Citizen Directive), й, як наслідок, позбавити заявника права на посилений захист від депортації.

Факти

Апелянт, громадянин Польщі, в’їхав на територію Великобританії ще у 2007 й прожив у країні більше одинадцяти років. Однак 5 липня 2018 року було винесено рішення про його депортацію. Причиною тому послужили шість судимостей за водіння у нетверезому вигляді в період між 5 вересня 2011 року та 18 травня 2018 року. Три рази він відбував покарання у в’язниці. В цілому він отримав 280 днів позбавлення волі, проте провів в ув’язненні лише 123 дні.

Судді мали вирішити, чи порушує термін тюремного ув’язнення апелянта (123 дня) безперервне проживання у Сполученому Королівстві, й, як наслідок, чи позбавляється апелянт права на посилений захист відповідно до Правила 27(4) Іммиграційних правил (громадяни ЕЄЗ) 2016.

Рішення Трибуналу першого рівня

Апелянт оскаржив наказ про депортацію у Трибуналі першого рівня.

На жаль, суддя відхилив апеляцію чоловіка.

Суддя покладався на прецедент Warsame v Secretary of State for the Home Department, згідно із яким період тюремного ув’язнення не береться до уваги при підрахунку загальної тривалості проживання у країні, окрім того, ув’язнення порушує безперервність проживання відповідно до правила 27 (4).

У нашому випадку на момент свого першого тюремного терміну (28 лютого 2016 року) апелянт прожив у Великобританії менше десяти років. Однак якби термін проживання у країні склав 10 років, йому також необхідно було б довести, що процес інтеграції до суспільства Сполученого королівства не був порушений цим тюремним ув’язненням.

Апелянт отримав право на постійне проживання у березні 2015 року, відповідно, йому був наданий захист від депортації середнього рівня відповідно до правила 27 (3), а це означає, що наказ про депортацію повинен виноситися лише у разі серйозної загрози для державної політики      й громадської безпеки.

Апеляція й рішення Верховного трибуналу

Чоловік оскаржив рішення Трибуналу першого рівня на підставі правової помилки.

Він стверджував, що має право на найвищий рівень захисту від депортації відповідно до правила 27 (4) (а).

Було заявлено, що апелянтові зовсім не потрібен був 10-річний стаж безперервного проживання у країні до своєї першої судимості. Йому лише необхідно було підтвердити активну інтеграцію до суспільства упродовж наявних дев’яти років, що передували тюремному ув’язненню. Суд зобов’язаний був з’ясувати, чи є періоди позбавлення волі (123 дня фактичного тюремного ув’язнення) достатніми для порушення безперервності проживання (що перевищує 10 років) на дату винесення відповідного рішення.

Верховний трибунал задовольнив апеляцію.

Верховний трибунал постановив, що у цьому випадку слід покладатися не на Warsame, а на B v Land BadenWurttemberg (C-316/16) and Secretary of State for the Home Department v Vomero (C‑424/16) й встановив, що:

  • Трибунал першого рівня помилково зробив акцент на повному періоді тюремного ув’язнення (280 днів) замість фактичного часу, проведеного у в’язниці (123 дня).
  • У справі Baden-Wüttermberg and Vomero чітко вказано, що при ухваленні рішення про те, чи має апелянт право на посилений захист, повинна бути проведена загальна оцінка ступеню його інтеграції до суспільства Великобританії. Окрім того, тюремне ув’язнення не несе за собою автоматичне переривання процесу інтеграції.

Верховний трибунал провів загальну оцінку ступеню інтеграції заявника до суспільства країни. Були взяті до уваги:

  1. Використання договірних прав
  2. Період проживання у Великобританії
  3. Характер та серйозність правопорушень
  4. Протиправна поведінка
  5. Обставини, при яких було скоєно злочин
  6. Термін позбавлення волі
  7. Докази того, що він зрозумів усю серйозність скоєного

Прийнявши до уваги перераховані вище фактори, Верховний трибунал постановив, що тюремний термін апелянта у 123 дня, а також його протиправна поведінка є недостатньою підставою для припинення інтеграції до суспільства Великобританії, відповідно, твердження про те, що він порушив безперервність проживання у країні, є хибним.

Верховний трибунал встановив, що апелянт має право на посилений захист від депортації, а його судимості не несуть загрози громадському порядку.

Висновок

Ця справа внесла деяку ясність у визначення прав громадянина ЄЕЗ відповідно до Директиви про права громадян Союзу (Citizen Directive). Вона послужить яскравим прецедентом для інших справ, що стосуються порушення процесу інтеграції громадян ЄЕЗ до суспільства Великобританії. Прийнявши до уваги характер й серйозність злочину, вчиненого апелянтом, Трибунал постановив, що кілька місяців тюремного ув’язнення є недостатньою підставою для позбавлення його права на посилений захист, передбачений відповідною Директивою.

Потрапили в аналогічну ситуацію? Забронюйте консультацію тут.

Ви також можете зв’язатися із нами, написавши на пошту:

contact@sterling-law.co.uk

+44 020 7822 8535

+44 7 305 966 531

Більше успішних справ.

ГОЛОСЛІВНІ ЗВИНУВАЧЕННЯ Й АНУЛЮВАННЯ ПОСВІДКИ НА ПРОЖИВАННЯ ГРОМАДЯНИНА ЄЕЗ ЯК НАСЛІДОК АГРЕСИВНОГО ВІЗИТУ ПРЕДСТАВНИКІВ МІНІСТЕРСТВА

Головними обов’язками Міністерства внутрішніх справ є захист Великобританії від терористичних атак, забезпечення громадської безпеки її громадян й контроль імміграції. Уряд Сполученого Королівства наділив його повноваженнями діяти відповідно до вищезазначених цілей. Але що ж робити, якщо ці повноваження йдуть наперекір із добробутом окремої особи?

Клієнт, громадянин України, одружився на громадянці Литви у 2012 році. У 2016 у їхній родині стався розлад. У цей же час, після відмови у видачі посвідки на постійне проживання, його діюча посвідка на проживання була анульована.

Міністерство внутрішніх справ вирішило анулювати посвідку нашого клієнта, оскільки визнало його союз шлюбом за розрахунком.

Представники Міністерства зробили подібний висновок після відвідування будинку клієнта:

  • Коли співробітники імміграційної служби дізналися про кризу у відносинах подружжя, вони заявили про фіктивність шлюбу.
  • Співробітники імміграційної служби звинуватили клієнта у гомосексуальності, ґрунтуючись виключно на фотографіях із відпустки у його кімнаті.

Рішенню передували неодноразові прискіпливі візити співробітників Міністерства до матері клієнта, їх не зупинили навіть її проблеми із серцем та психікою. Окрім того, в період очікування рішення по апеляції чоловік був незаконно затриманий при спробі перетнути кордон Сполученого Королівства.

На щастя, юристам Sterling Law вдалося допомогти клієнту вийти під заставу. Під час слухання справи у Верховному трибуналі Нозима Рахімжонова (Nozima Rakhimjonova) стверджувала, що у справі була допущена правова помилка. Не дивлячись на відсутність необхідних доказів із огляду на пізне звернення клієнта за правовою допомогою, Нозимі все ж вдалося довести справу до переможного кінця.

Sterling Law успішно опротестували рішення Міністерства й довели справжність шлюбу клієнта. Чоловік отримав посвідку на постійне проживання і більше не боїться депортації.

Процес переговорів зі співробітниками імміграційної служби може бути вкрай напруженим. Саме тому вкрай важливо ще на ранній стадії звернутися за юридичною консультацією. Фахівці Sterling Law допоможуть вам у вирішенні будь-яких імміграційних питань, незалежно від складності справи.

Якщо ви зіткнулися із подібною ситуацією, або ж Міністерство анулювало вашу посвідку на проживання, зв’яжіться з нами й отримаєте професійну допомогу.

Тел. +44 (0) 207 822 8535

Email: nozima@sterlinglawyers.co.uk

Або ж забронюйте консультацію тут.

Інші успішні справи.

 

УСПІШНЕ ОСКАРЖЕННЯ НАКАЗУ ПРО ДЕПОРТАЦІЮ

Клієнт отримав дозвіл на проживання у Великобританії, незважаючи на кримінальне минуле.

 

Клієнт, громадянин Латвії, переїхав до Великобританії разом із батьками декілька років тому. На території країни він займався індивідуальною трудовою діяльністю. Саме тут він створив сім’ю й незабаром у подружжя народилися двоє дітей. На жаль, після нещасного випадку на робочому місці наш клієнт страждав від сильного болю й був змушений приймати сильні ліки. Саме вони завадили чоловікові повернутися до роботи. Безробіття і медичні препарати змусили клієнта здійснити ряд кримінальних злочинів. У результаті він навіть був засуджений до 14-денного тюремного ув’язнення.

 

Судимість клієнта стала підставою для його затримання й винесення наказу про депортацію (відповідно до правила 23 (6) (b) Імміграційних правил для громадян ЄЕЗ 2016 року).

 

Однак одному із провідних фахівців Sterling Law Нозимі Рахіменовій вдалося домогтися звільнення клієнта під заставу, а також скасування наказу про депортацію у Верховному трибуналі. Не дивлячись на недостатній рівень професіоналізму попереднього адвоката, наша команда все ж домоглася позитивного результату у справі після двох років боротьби клієнта із Міністерством внутрішніх справ за право проживати у Сполученому Королівстві.

 

Верховний суд задовольнив апеляцію, зазначивши, що

  • депортація заявника до Латвії буде суперечити найкращим інтересам його дітей (з якими він знаходитися у тісних взаємовідносинах);
  • клієнт НЕ представляє справжньої, реальної та достатньо серйозної загрози, що зачіпає фундаментальні інтереси суспільства;
  • рішення про депортацію клієнта носить непропорційно жорсткий характер.

 

Якщо Ви або члени Вашої родини були затримані, або ж Вам загрожує депортація, зв’яжіться із нами для отримання професійної юридичної консультації:

 

nozima@sterlinglawyers.co.uk

+44 (0) 207 822 8535

ГРОМАДЯНИН ЄЕЗ, ЩО ПРОЖИВАВАВ У КРАЇНІ БІЛЬШЕ 5 РОКІВ, ОТРИМАВ ПОСВІДКУ НА ПОСТІЙНЕ ПРОЖИВАННЯ

Відповідно до Правила 15 Імміграційних правил (Європейська економічна зона) 2016 року громадяни ЄЕЗ та члени їх сімей мають право на отримання посвідки на постійне проживання після 5 років безперервного перебування на території країни й здійснення договірних прав. Фахівці Sterling law представляли інтереси клієнтів, які отримали відмову у видачі такої посвідки. Заявником виступив громадянин ЄЕЗ, у справі також приймала участь і його дружина, громадянка країни третього світу, якій також було відмовлено у наданні посвідки на постійне проживання у якості дружини громадянина ЄЕЗ.

Представники Міністерства поставили під сумнів той факт, що заявник дійсно безперервно здійснював договірні права у країні упродовж 5 років.

Однак фахівці Sterling Law представили суду пакет документів, що підтверджують необґрунтованість відмови. Було доведено, що основний апелянт дійсно здійснював договірні права у країні. Доказами послужили банківські виписки та платіжні відомості за період, що перевищує 5 років. Було також встановлено, що за ці 5 років клієнт не працював упродовж двох місяців, однак згідно прецеденту Hoekstra (nee Unger) case 76/63 (1964) ECR 177 його статус можна трактувати як «у пошуках роботи», а законодавство ЄС захищає не тільки «працюючих громадян», а й «громадян, які звільнилися із попереднього місця роботи й знаходяться у пошуках нової роботи». Окрім того, другий апелянт (дружина основного апелянта) також проживала й здійснювала договірні права у Великобританії упродовж 5 років, відповідно, вона також має право отримати посвідку на постійне проживання.