Мітки: ЄЕЗ

ВЕРХОВНИЙ ТРИБУНАЛ ПОСТАНОВИВ, ЩО ТЮРЕМНЕ УВ’ЯЗНЕННЯ НЕ ПОРУШУЄ ПРОЦЕС ІНТЕГРАЦІЇ ГРОМАДЯН ЄЕЗ ДО СУСПІЛЬСТВА ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

В останні час громадяни ЄЕЗ все більше цікавляться питанням захисту прав, наданих їм відповідними правилами ЄС. На жаль, рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) та внутрішнє законодавство не здатні дати чіткого роз’яснення щодо цього питання. Також незрозумілий статус й тих, хто шукає захисту від депортації із приймаючої держави-члена ЄС через наявність судимості.

Однак недавнє рішення Верховного трибуналу все ж зуміло пролити світло на питання про те, чи зможе факт наявності у особи судимості переважити факт безперервного проживання у країні упродовж 10 років відповідно до Директиви про права громадян Союзу (Citizen Directive), й, як наслідок, позбавити заявника права на посилений захист від депортації.

Факти

Апелянт, громадянин Польщі, в’їхав на територію Великобританії ще у 2007 й прожив у країні більше одинадцяти років. Однак 5 липня 2018 року було винесено рішення про його депортацію. Причиною тому послужили шість судимостей за водіння у нетверезому вигляді в період між 5 вересня 2011 року та 18 травня 2018 року. Три рази він відбував покарання у в’язниці. В цілому він отримав 280 днів позбавлення волі, проте провів в ув’язненні лише 123 дні.

Судді мали вирішити, чи порушує термін тюремного ув’язнення апелянта (123 дня) безперервне проживання у Сполученому Королівстві, й, як наслідок, чи позбавляється апелянт права на посилений захист відповідно до Правила 27(4) Іммиграційних правил (громадяни ЕЄЗ) 2016.

Рішення Трибуналу першого рівня

Апелянт оскаржив наказ про депортацію у Трибуналі першого рівня.

На жаль, суддя відхилив апеляцію чоловіка.

Суддя покладався на прецедент Warsame v Secretary of State for the Home Department, згідно із яким період тюремного ув’язнення не береться до уваги при підрахунку загальної тривалості проживання у країні, окрім того, ув’язнення порушує безперервність проживання відповідно до правила 27 (4).

У нашому випадку на момент свого першого тюремного терміну (28 лютого 2016 року) апелянт прожив у Великобританії менше десяти років. Однак якби термін проживання у країні склав 10 років, йому також необхідно було б довести, що процес інтеграції до суспільства Сполученого королівства не був порушений цим тюремним ув’язненням.

Апелянт отримав право на постійне проживання у березні 2015 року, відповідно, йому був наданий захист від депортації середнього рівня відповідно до правила 27 (3), а це означає, що наказ про депортацію повинен виноситися лише у разі серйозної загрози для державної політики      й громадської безпеки.

Апеляція й рішення Верховного трибуналу

Чоловік оскаржив рішення Трибуналу першого рівня на підставі правової помилки.

Він стверджував, що має право на найвищий рівень захисту від депортації відповідно до правила 27 (4) (а).

Було заявлено, що апелянтові зовсім не потрібен був 10-річний стаж безперервного проживання у країні до своєї першої судимості. Йому лише необхідно було підтвердити активну інтеграцію до суспільства упродовж наявних дев’яти років, що передували тюремному ув’язненню. Суд зобов’язаний був з’ясувати, чи є періоди позбавлення волі (123 дня фактичного тюремного ув’язнення) достатніми для порушення безперервності проживання (що перевищує 10 років) на дату винесення відповідного рішення.

Верховний трибунал задовольнив апеляцію.

Верховний трибунал постановив, що у цьому випадку слід покладатися не на Warsame, а на B v Land BadenWurttemberg (C-316/16) and Secretary of State for the Home Department v Vomero (C‑424/16) й встановив, що:

  • Трибунал першого рівня помилково зробив акцент на повному періоді тюремного ув’язнення (280 днів) замість фактичного часу, проведеного у в’язниці (123 дня).
  • У справі Baden-Wüttermberg and Vomero чітко вказано, що при ухваленні рішення про те, чи має апелянт право на посилений захист, повинна бути проведена загальна оцінка ступеню його інтеграції до суспільства Великобританії. Окрім того, тюремне ув’язнення не несе за собою автоматичне переривання процесу інтеграції.

Верховний трибунал провів загальну оцінку ступеню інтеграції заявника до суспільства країни. Були взяті до уваги:

  1. Використання договірних прав
  2. Період проживання у Великобританії
  3. Характер та серйозність правопорушень
  4. Протиправна поведінка
  5. Обставини, при яких було скоєно злочин
  6. Термін позбавлення волі
  7. Докази того, що він зрозумів усю серйозність скоєного

Прийнявши до уваги перераховані вище фактори, Верховний трибунал постановив, що тюремний термін апелянта у 123 дня, а також його протиправна поведінка є недостатньою підставою для припинення інтеграції до суспільства Великобританії, відповідно, твердження про те, що він порушив безперервність проживання у країні, є хибним.

Верховний трибунал встановив, що апелянт має право на посилений захист від депортації, а його судимості не несуть загрози громадському порядку.

Висновок

Ця справа внесла деяку ясність у визначення прав громадянина ЄЕЗ відповідно до Директиви про права громадян Союзу (Citizen Directive). Вона послужить яскравим прецедентом для інших справ, що стосуються порушення процесу інтеграції громадян ЄЕЗ до суспільства Великобританії. Прийнявши до уваги характер й серйозність злочину, вчиненого апелянтом, Трибунал постановив, що кілька місяців тюремного ув’язнення є недостатньою підставою для позбавлення його права на посилений захист, передбачений відповідною Директивою.

Потрапили в аналогічну ситуацію? Забронюйте консультацію тут.

Ви також можете зв’язатися із нами, написавши на пошту:

contact@sterling-law.co.uk

+44 020 7822 8535

+44 7 305 966 531

Більше успішних справ.

ГОЛОСЛІВНІ ЗВИНУВАЧЕННЯ Й АНУЛЮВАННЯ ПОСВІДКИ НА ПРОЖИВАННЯ ГРОМАДЯНИНА ЄЕЗ ЯК НАСЛІДОК АГРЕСИВНОГО ВІЗИТУ ПРЕДСТАВНИКІВ МІНІСТЕРСТВА

Головними обов’язками Міністерства внутрішніх справ є захист Великобританії від терористичних атак, забезпечення громадської безпеки її громадян й контроль імміграції. Уряд Сполученого Королівства наділив його повноваженнями діяти відповідно до вищезазначених цілей. Але що ж робити, якщо ці повноваження йдуть наперекір із добробутом окремої особи?

Клієнт, громадянин України, одружився на громадянці Литви у 2012 році. У 2016 у їхній родині стався розлад. У цей же час, після відмови у видачі посвідки на постійне проживання, його діюча посвідка на проживання була анульована.

Міністерство внутрішніх справ вирішило анулювати посвідку нашого клієнта, оскільки визнало його союз шлюбом за розрахунком.

Представники Міністерства зробили подібний висновок після відвідування будинку клієнта:

  • Коли співробітники імміграційної служби дізналися про кризу у відносинах подружжя, вони заявили про фіктивність шлюбу.
  • Співробітники імміграційної служби звинуватили клієнта у гомосексуальності, ґрунтуючись виключно на фотографіях із відпустки у його кімнаті.

Рішенню передували неодноразові прискіпливі візити співробітників Міністерства до матері клієнта, їх не зупинили навіть її проблеми із серцем та психікою. Окрім того, в період очікування рішення по апеляції чоловік був незаконно затриманий при спробі перетнути кордон Сполученого Королівства.

На щастя, юристам Sterling Law вдалося допомогти клієнту вийти під заставу. Під час слухання справи у Верховному трибуналі Нозима Рахімжонова (Nozima Rakhimjonova) стверджувала, що у справі була допущена правова помилка. Не дивлячись на відсутність необхідних доказів із огляду на пізне звернення клієнта за правовою допомогою, Нозимі все ж вдалося довести справу до переможного кінця.

Sterling Law успішно опротестували рішення Міністерства й довели справжність шлюбу клієнта. Чоловік отримав посвідку на постійне проживання і більше не боїться депортації.

Процес переговорів зі співробітниками імміграційної служби може бути вкрай напруженим. Саме тому вкрай важливо ще на ранній стадії звернутися за юридичною консультацією. Фахівці Sterling Law допоможуть вам у вирішенні будь-яких імміграційних питань, незалежно від складності справи.

Якщо ви зіткнулися із подібною ситуацією, або ж Міністерство анулювало вашу посвідку на проживання, зв’яжіться з нами й отримаєте професійну допомогу.

Тел. +44 (0) 207 822 8535

Email: nozima@sterlinglawyers.co.uk

Або ж забронюйте консультацію тут.

Інші успішні справи.

 

STERLING LAW ОСКАРЖИЛИ РІШЕННЯ У СКЛАДНІЙ СПРАВІ ЩОДО ДЕПОРТАЦІЇ ГРОМАДЯНИНА ЄЕЗ

Відповідно до законодавства ЄС громадяни ЄЕЗ мають особливі права, зокрема, право на свободу пересування. Це означає, що усім громадянам ЄЕЗ й членам їх сімей дозволено вільно пересуватися та проживати на території держав-членів. Проте, держава-член цілком може позбавити особу цих особливих прав у тому випадку, якщо вважатиме, що громадянин ЄЕЗ становить загрозу для громадської безпекий державної політики.

Клієнт, громадянин Польщі, в’їхав на територію Великобританії у 2006 році в надії на поліпшення якості життя. Увесь час проживання у країні він постійно був працевлаштований, і вже у березні 2015 року отримав посвідку на постійне проживання. Його сім’я також переїхала до Сполученого Королівства. Більш того, тут він познайомився зі своєю дружиною і у 2016 році у пари народилася дитина. Однак у липні 2018 року було видано наказ про депортацію нашого клієнта.

Підставою для наказу про депортацію послужила загроза для державної політики. У минулому у клієнта була пара епізодів порушень правил дорожнього руху, і, як наслідок, невеликий тюремний термін. Також чоловік притягувався за зберігання бойової зброї.

Держсекретар зробив висновок, що клієнт становить реальну, актуальну й досить серйозну загрозу основним інтересам суспільства, а також, що існує ризик рецидиву.

Під час винесення рішення не бралися до уваги ні наявність позитивних відгуків про клієнта від його інспектора із нагляду, ні факт проходження програми реабілітації. Також Держсекретар не врахував, що клієнт прожив у Великобританії 12 років й що він приречений стати бездомним після повернення до Польщі.

Юристи Sterling Law допомогли клієнту оскаржити наказ про депортацію у Верховному Трибуналі. Було заявлено, що чоловік має право на більш високий статус захисту від депортації відповідно до Директиви ЄС. Наказ про депортацію був успішно анульований. Ця справа стала важливим прецедентом для майбутніх справ, пов’язаних із депортацією раніше судимих ​​громадян ЄЕЗ.

Якщо ви отримали наказ про депортацію від Держсекретаря, зв’яжіться із фахівцями Sterling Law й отримайте необхідну консультацію.

 

Тел. +44 (0) 207 822 8535

Email: josephine@sterling-law.co.uk

contact@sterling-law.co.uk

Або ж забронюйте консультацію тут.

УСПІШНЕ ОСКАРЖЕННЯ НАКАЗУ ПРО ДЕПОРТАЦІЮ

Клієнт отримав дозвіл на проживання у Великобританії, незважаючи на кримінальне минуле.

 

Клієнт, громадянин Латвії, переїхав до Великобританії разом із батьками декілька років тому. На території країни він займався індивідуальною трудовою діяльністю. Саме тут він створив сім’ю й незабаром у подружжя народилися двоє дітей. На жаль, після нещасного випадку на робочому місці наш клієнт страждав від сильного болю й був змушений приймати сильні ліки. Саме вони завадили чоловікові повернутися до роботи. Безробіття і медичні препарати змусили клієнта здійснити ряд кримінальних злочинів. У результаті він навіть був засуджений до 14-денного тюремного ув’язнення.

 

Судимість клієнта стала підставою для його затримання й винесення наказу про депортацію (відповідно до правила 23 (6) (b) Імміграційних правил для громадян ЄЕЗ 2016 року).

 

Однак одному із провідних фахівців Sterling Law Нозимі Рахіменовій вдалося домогтися звільнення клієнта під заставу, а також скасування наказу про депортацію у Верховному трибуналі. Не дивлячись на недостатній рівень професіоналізму попереднього адвоката, наша команда все ж домоглася позитивного результату у справі після двох років боротьби клієнта із Міністерством внутрішніх справ за право проживати у Сполученому Королівстві.

 

Верховний суд задовольнив апеляцію, зазначивши, що

  • депортація заявника до Латвії буде суперечити найкращим інтересам його дітей (з якими він знаходитися у тісних взаємовідносинах);
  • клієнт НЕ представляє справжньої, реальної та достатньо серйозної загрози, що зачіпає фундаментальні інтереси суспільства;
  • рішення про депортацію клієнта носить непропорційно жорсткий характер.

 

Якщо Ви або члени Вашої родини були затримані, або ж Вам загрожує депортація, зв’яжіться із нами для отримання професійної юридичної консультації:

 

nozima@sterlinglawyers.co.uk

+44 (0) 207 822 8535

ЧИ ДОСТАТНЬО СВІДОЦТВА ПРО НАРОДЖЕННЯ, ЩОБ ДОВЕСТИ РОДИННІ ЗВ’ЯЗКИ?

Доросла дочка клієнтів, громадян Албанії, проживає у Великій Британії зі своїм чоловіком, громадянином ЄЕЗ. Через два роки після того, як дочка отримала посвідку на проживання (відповідно до Положення 18 Імміграційних правил (Європейська економічна зона) 2016 року), клієнти клопотали про отримання дозволу на в’їзд до Великобританії у якості сім’ї громадянина ЄЕЗ для возз’єднання зі своєю дочкою. Однак їх заявка була відхилена на тій підставі, що свідоцтво про народження (представлене як доказ родинних зв’язків) не було визнано достатнім доказом, оскільки було видано менше року тому.

У листі-відмові Міністерства внутрішніх справ було зазначено, що ЦЕ свідоцтво про народження має бути підкріплено або оригінальним документом про батьківський статус, або ж результатом аналізу ДНК.

Команда Sterling Law представляла клієнтів у апеляційному суді. Суд вивчив процедуру видачі свідоцтв про народження у Албанії та заслухав свідчення дочки клієнтів, яка пояснила, чому батьки не змогли знайти оригінал її свідоцтва про народження. Суддя задовольнив апеляцію, зазначивши, що:

Співробітник імміграційного контролю «продемонстрував відсутність обізнаності щодо процедури подання доказів як у Албанії, так і у Великобританії», а також «не провів необхідних перевірок у Албанії та не надав звіт про перевірку представлених документів, який міг би поставити під сумнів достовірність конкретних документів, виданих у Албанії». Суддя також підкреслив, що.

«Тягар доказування лягає на сторону, що має сумніви. Цілком очевидно, що Міністерству внутрішніх справ не вдалося впоратися із завданням аргументованого спростування. Навпаки, представник відповідача не вжив ніяких спроб вирішення цих завдань».       

Таким чином, представники Sterling Law будуть клопотати про відшкодування витрат клієнтів.

Зверніть увагу, що відповідно до законодавства Албанії «при подачі заявки на видачу свідоцтва про народження особі видається новий документ замість копії першого виданого свідоцтва про народження». Таким чином, теоретично громадянин Албанії може мати й 10 подібних свідоцтв (з ідентичною інформацією).

Ви зіткнулися з аналогічною проблемою? Вважаєте, що Міністерство внутрішніх справ прийняло неправильне рішення? Зв’яжіться із нашими кваліфікованими юристами та отримайте професійну консультацію.

 

 

ГРОМАДЯНИН ЄЕЗ, ЩО ПРОЖИВАВАВ У КРАЇНІ БІЛЬШЕ 5 РОКІВ, ОТРИМАВ ПОСВІДКУ НА ПОСТІЙНЕ ПРОЖИВАННЯ

Відповідно до Правила 15 Імміграційних правил (Європейська економічна зона) 2016 року громадяни ЄЕЗ та члени їх сімей мають право на отримання посвідки на постійне проживання після 5 років безперервного перебування на території країни й здійснення договірних прав. Фахівці Sterling law представляли інтереси клієнтів, які отримали відмову у видачі такої посвідки. Заявником виступив громадянин ЄЕЗ, у справі також приймала участь і його дружина, громадянка країни третього світу, якій також було відмовлено у наданні посвідки на постійне проживання у якості дружини громадянина ЄЕЗ.

Представники Міністерства поставили під сумнів той факт, що заявник дійсно безперервно здійснював договірні права у країні упродовж 5 років.

Однак фахівці Sterling Law представили суду пакет документів, що підтверджують необґрунтованість відмови. Було доведено, що основний апелянт дійсно здійснював договірні права у країні. Доказами послужили банківські виписки та платіжні відомості за період, що перевищує 5 років. Було також встановлено, що за ці 5 років клієнт не працював упродовж двох місяців, однак згідно прецеденту Hoekstra (nee Unger) case 76/63 (1964) ECR 177 його статус можна трактувати як «у пошуках роботи», а законодавство ЄС захищає не тільки «працюючих громадян», а й «громадян, які звільнилися із попереднього місця роботи й знаходяться у пошуках нової роботи». Окрім того, другий апелянт (дружина основного апелянта) також проживала й здійснювала договірні права у Великобританії упродовж 5 років, відповідно, вона також має право отримати посвідку на постійне проживання.