Міжнародний шлюбний договір: як зробити так, щоб він працював у різних країнах

Hand wearing a wedding ring signs a document with a gold pen beside white flowers

Acton Afonso

23.10.2026

Ключові тези

В Англії та Уельсі шлюбний договір не є обов’язковим для суду автоматично: суд дотримується його, якщо договір укладено добровільно, сторони розуміли його зміст і він справедливий сьогодні.
Договір, дійсний у країні підписання, зокрема нотаріальний німецький шлюбний договір, англійський суд однаково може переглянути за англійським правом.
Країна, де розглядають розлучення, може важити більше, ніж текст договору, тому міжнародним парам варто заздалегідь враховувати, де може початися процес.
Жоден договір не скасовує потреб дітей, а умова, що забороняє одному з батьків звертатися до Child Maintenance Service, є нікчемною.
Найнадійніший підхід зараз: незалежні консультації в кожній країні, повне розкриття фінансів і підписання задовго до весілля, не пізніше ніж за 28 днів, як вимагала б реформа.
У 2026 році Міністерство юстиції провело консультацію щодо обов’язкових qualifying nuptial agreements; консультацію закрито, але закон поки не змінився.

Дедалі більше пар одружуються, маючи зв’язки з двома чи трьома країнами: різне громадянство, переїзди слідом за кар’єрою, нерухомість, пенсії чи сімейний бізнес за кордоном. Шлюбний договір зазвичай складають за правом однієї країни, але якщо шлюб розпадеться, його можуть перевіряти за правом іншої, і ці правові системи можуть по-різному оцінювати той самий документ.

Чи обов’язковий шлюбний договір в Англії та Уельсі?

Не автоматично. Англійський суд зберігає право визначити фінансові наслідки розлучення за Законом про шлюбні справи 1973 року (Matrimonial Causes Act 1973), а шлюбний договір стає однією з обставин, які він враховує. Після рішення Верховного суду у справі Radmacher v Granatino [2010] UKSC 42 суд дотримуватиметься договору, який кожен із подружжя уклав добровільно й з повним розумінням його наслідків, якщо тільки за обставин на момент розлучення зобов’язати подружжя дотримуватися договору не буде несправедливо.

Остання умова дивує більшість пар. Справедливість оцінюють на момент завершення шлюбу, а не на момент підписання. Через десять чи п’ятнадцять років можуть з’явитися діти, кар’єра, залишена заради догляду за ними, або переїзд до країни, де в одного з подружжя немає доходу. Суд з’ясовує, чи не залишиться один із подружжя, якщо зобов’язати їх дотримуватися договору, з незадоволеними потребами або без компенсації за жертви, принесені в шлюбі. А в тому, як ділити майно пари, суд найімовірніше дотримається договору. На практиці найчастіше суд відступає від договору саме через потреби: він не залишить одного з подружжя в реальній скруті, коли в іншого коштів більш ніж достатньо.

Ті самі принципи діють для договорів, підписаних після весілля (post-nuptial agreements), і для пар у цивільному партнерстві.

Чому ключова справа стосувалася міжнародного шлюбного договору

Сама справа Radmacher була міжнародною. Дружина була громадянкою Німеччини, чоловік громадянином Франції. Їхній договір склав нотаріус у Німеччині в 1998 році, у ньому було зазначено, що він регулюється німецьким правом, і там він був дійсним. Пара одружилася в Лондоні в листопаді 1998 року, майже через чотири місяці.

Під час розлучення англійські суди не стали просто виконувати договір тому, що він дійсний у Німеччині, і не застосували німецьке право до поділу майна. Вони розцінили вибір німецького права, за яким договір був обов’язковим, як доказ того, що пара хотіла зробити його обов’язковим. Верховний суд більшістю у вісім голосів проти одного надав договору вирішального значення, хоча чоловік усе ж отримав забезпечення, пов’язане з його роллю батька двох доньок.

Звідси два висновки для міжнародних пар сьогодні. Вибір іноземного права не витісняє англійське право під час розлучення в Англії. А суд дивиться насамперед на те, наскільки усвідомленим було рішення кожного з подружжя під час підписання, а не лише на дотримання формальностей.

Чи визнають в Англії шлюбний договір, підписаний за кордоном?

Його врахують, але не застосовуватимуть як іноземне право. Англійський суд ділить майно за англійським правом і ставить ті самі питання, що й щодо англійського договору: чи укладено його добровільно, чи розумів кожен із подружжя його наслідки і чи справедливо зобов’язати їх дотримуватися його зараз.

Особливої уваги потребують договори з країн континентального права. У Німеччині, наприклад, шлюбний договір має посвідчити нотаріус за одночасної присутності обох із подружжя (§ 1410 Німецького цивільного уложення). У таких договорах часто встановлюють режим майна подружжя, наприклад роздільну власність, і майже нічого не кажуть про те, що має статися в разі розлучення в іншій країні. Англійський суд з’ясує, чи розуміло подружжя, що договір мав обмежити їхні вимоги, якщо шлюб розпадеться. Участь нотаріуса відповідає формальним правилам у своїй країні, але не замінює незалежної консультації кожного з подружжя щодо того, як документ оцінять в Англії, а суттєва прогалина в консультаціях чи інформації може зменшити вагу договору. У самій справі Radmacher чоловік не отримав незалежної юридичної консультації, і договір усе одно отримав вирішальне значення, бо суд не знайшов суттєвої прогалини в розкритті, інформації чи консультаціях.

Чому країна розлучення важлива не менше, ніж сам договір

Той самий договір може призвести до зовсім різних результатів залежно від того, який суд розглядає розлучення. У багатьох країнах континентального права дійсний шлюбний договір важить набагато більше, ніж в англійському суді, хоча деякі з них, зокрема Німеччина, теж перевіряють його на односторонні умови. Англійський суд перевіряє договір на справедливість на момент розлучення. Для міжнародної пари практичне питання часто звучить не «чи дійсний наш договір?», а «який суд вирішуватиме, чи він дійсний?».

Суди Англії та Уельсу можуть розглядати розлучення з кількох підстав, перелічених у розділі 5(2) Закону про доміцилій і шлюбні процеси 1973 року (Domicile and Matrimonial Proceedings Act 1973). Серед них звичайне місце проживання (habitual residence) відповідача, звичайне місце проживання заявника протягом року (шість місяців, якщо заявник також має доміцилій в Англії та Уельсі) і доміцилій (domicile) будь-кого з подружжя в Англії та Уельсі. Оскільки одного доміцилію може бути достатньо, пара, яка живе за кордоном, іноді однаково може розлучитися в Англії.

У Європейському союзі пріоритет, як правило, отримує суд, до якого звернулися першим, а суд, до якого звернулися пізніше, має зупинити провадження. Тому кожен із подружжя іноді поспішає першим подати на розлучення в країні, яку вважає для себе вигіднішою. З 2021 року суди Англії та Уельсу до цієї системи не входять. Англійський суд може зупинити справу про розлучення, якщо баланс справедливості, зокрема зручність, свідчить на користь того, щоб спершу відбувся процес за кордоном.

Розлучення за кордоном теж не завжди закриває шлях до англійського суду. За частиною III Закону про шлюбні та сімейні процеси 1984 року (Matrimonial and Family Proceedings Act 1984) той із колишнього подружжя, хто не уклав новий шлюб чи цивільне партнерство, може звернутися до англійського суду по фінансові рішення після іноземного розлучення, що визнається в Англії та Уельсі. Для цього потрібен дозвіл суду, який надають лише за наявності суттєвої підстави. Потрібен і зв’язок з Англією та Уельсом: доміцилій одного з подружжя тут або його звичайне проживання тут протягом року на дату звернення по дозвіл чи на дату набрання іноземним розлученням чинності, або частка одного з подружжя в житлі тут, яке під час шлюбу було сімейним домом. Крім того, суд має переконатися, що ухвалювати рішення доречно саме англійському суду. Парам, у яких є ризик міжнародного розлучення, варто враховувати цей шлях під час складання договору.

Чи можна обрати застосовне право і суд?

Вибір можна зафіксувати, і це допомагає, але жодна умова не зобов’язує всі суди в усіх країнах. Її цінність у тому, що вона показує наміри пари й допомагає юристам у різних країнах скласти узгоджені документи.

У країнах ЄС, які застосовують Регламент (ЄС) 2016/1103 про режими майна подружжя, подружжя і майбутнє подружжя можуть обрати право, що регулює режим їхнього майна. Вибір обмежений правом країни, де на момент вибору звичайно проживає один із них або громадянином якої він є. Ці правила діють для пар, які одружилися або зробили вибір 29 січня 2019 року чи пізніше. Англійський суд, навпаки, не застосовує іноземне право до поділу майна під час розлучення, хоча й розцінює вибір права як свідчення того, чого хотіла пара.

Схоже працює й умова про суд, якому пара надала б перевагу для вирішення спорів. Вона може втримати сторони від тактичних позовів і зробити результат передбачуванішим. В Англії та Уельсі така умова не дає суду компетенції розглядати розлучення, якщо її немає за законом, і не заважає суду іншої країни розглядати розлучення, яке він має право розглядати. У країнах ЄС, які застосовують Регламент (ЄС) 2016/1103, письмова, датована й підписана угода про вибір суду може в межах Регламенту надати обраним судам виключну компетенцію щодо майнових питань подружжя, але не щодо самого розлучення.

Чого англійський суд не дозволить зробити шлюбним договором

Деякі обмеження діють для будь-якого договору, хоч би де його було підписано:

Договір не може залишити одного з подружжя в реальній скруті, наприклад без житла чи реального доходу, коли в іншого коштів більш ніж достатньо.
Договір не може шкодити розумним потребам дітей родини. Вирішуючи фінансові питання під час розлучення, суд насамперед враховує добробут будь-якої дитини родини, молодшої за 18 років.
Договір не може заборонити одному з батьків звернутися до Child Maintenance Service, державної служби аліментів на дітей. За розділом 9(4) Закону про аліменти на дітей 1991 року (Child Support Act 1991) умова, яка намагається обмежити це право, є нікчемною.
Договір не може позбавити суд права ухвалювати рішення. Договір може мати вирішальну вагу, але остаточне рішення ухвалює суд.

Це не означає, що шлюбний договір марний. Ретельно підготовлений договір, який належно враховує потреби подружжя й дітей, набагато ймовірніше буде виконано, ніж договір, що намагається виключити будь-які вимоги, і він однаково дає парі набагато більше визначеності, ніж відсутність договору.

Як зробити міжнародний шлюбний договір надійнішим

Кроки нижче відображають те, на що дивляться англійські суди і чого вимагала б запропонована реформа:

Незалежні консультації для кожного з подружжя в Англії та Уельсі й у кожній іншій країні, реально пов’язаній зі шлюбом, причому юристи звіряють проєкти, щоб тексти збігалися за змістом.
Повне розкриття доходів, нерухомості, пенсій, трастів, часток у бізнесі та очікуваної спадщини в усіх країнах у додатках до договору.
Підписання задовго до весілля, не пізніше ніж за 28 днів (цей строк використовує запропонована реформа), а краще раніше, щоб жоден із подружжя не міг заявити, що підписав договір під тиском.
Дотримання формальностей кожної країни, наприклад нотаріальної форми в Німеччині, і підписання у формі deed (документа особливої форми, підписаного при свідкові) в Англії, як вимагала б реформа.
Зазначення обраного права, бажаного суду й наміру пари, щоб договір діяв, хоч би де вони жили.
Належне забезпечення потреб подружжя й дітей, а також домовленість про перегляд договору в разі народження дитини, переїзду до іншої країни або через певну кількість років.
Якщо договір складено двома мовами, засвідчені переклади й зазначення, яка версія має пріоритет.

Саме під час переїзду за кордон більшість пар забуває переглянути свій договір. Якщо нова країна може стати місцем розлучення, варто перевірити, як її суди оцінять договір, і за потреби оновити його договором, укладеним після весілля.

Чи стануть шлюбні договори обов’язковими в Англії?

Поки ні, але реформа триває. У 2014 році Law Commission (Комісія з питань законодавства) рекомендувала запровадити нову категорію qualifying nuptial agreements, на які пари могли б покладатися, а в грудні 2024 року оприлюднила оглядову доповідь про фінансові наслідки розлучення. Потім Міністерство юстиції провело консультацію A fairer end to relationships з 5 червня по 14 серпня 2026 року.

У консультації пропонується, щоб qualifying nuptial agreement підлягав виконанню як договір і не залежав від звичайного розсуду суду під час перерозподілу майна, а суд зберігав право ухвалювати рішення для забезпечення потреб, за умови що:

це дійсний договір, укладений без неправомірного впливу та введення в оману;
його оформлено у формі deed і він містить заяву, підписану обома сторонами;
його укладено не протягом 28 днів безпосередньо перед весіллям;
під час його укладення кожна сторона отримала розкриття суттєвої фінансової інформації;
кожна сторона отримала незалежну юридичну консультацію.

За пропозиціями, жоден із подружжя не зможе відмовитися від права на розкриття інформації чи юридичну консультацію, а договір не можна буде використати, щоб ухилитися від забезпечення фінансових потреб іншого з подружжя або дітей. Уряд пропонує для таких договорів вужче поняття потреб: житло, капітал, дохід і пенсія в межах наявних коштів.

Станом на жовтень 2026 року консультацію закрито, уряд аналізує відповіді. Відповідь уряду не оприлюднено, і він заявив, що будь-які законодавчі зміни буде внесено, коли дозволить парламентський час. Окремих правил для договорів, укладених за кордоном, у документі консультації немає. Поки закон не змінився, діє рішення Radmacher, тому міжнародним парам розумно вже зараз дотримуватися запропонованих гарантій: це зміцнює договір за чинним правом, хоча в консультації не сказано, чи вважатимуться qualifying nuptial agreements договори, підписані до набрання новим законом чинності.

Чим може допомогти Sterling Law

Наші юристи із сімейного права в Лондоні консультують пари, пов’язані з кількома країнами: складають і перевіряють шлюбні договори до й після весілля, працюють разом із юристами за кордоном і аналізують іноземні шлюбні договори для пар, які переїжджають до Англії. Якщо шлюб уже розпався, ми ведемо майнові питання під час розлучення, зокрема спори про те, у якій країні має відбуватися процес.

Якщо ви плануєте шлюб з іноземцем або у вас уже є договір, підписаний за кордоном, зв’яжіться з нами, щоб дізнатися, як його оцінять в Англії.

FAQ

Чи дійсний в Англії шлюбний договір, підписаний за кордоном?

Англійський суд його врахує, але договір не є обов’язковим для суду автоматично, і суд не застосовуватиме іноземне право до поділу майна. Суд з’ясовує, чи уклав кожен із подружжя договір добровільно, чи розумів його наслідки і чи справедливо зобов’язати подружжя дотримуватися його зараз. Дійсність договору в країні підписання може бути вагомим доказом того, що пара мала намір його дотримуватися.

Чи потрібно підписувати шлюбний договір у нотаріуса?

В Англії та Уельсі ні. Чинне право не встановлює формальних вимог, але підписати договір у формі deed після незалежних консультацій і повного розкриття фінансів вважається доброю практикою, а запропонована реформа зробила б форму deed обов’язковою. У деяких країнах нотаріус обов’язковий: у Німеччині шлюбний договір має посвідчити нотаріус за одночасної присутності обох із подружжя. Якщо на договір можуть посилатися в кількох країнах, він має відповідати формальним правилам кожної з них.

Чи можна шлюбним договором вирішити питання аліментів на дітей або того, з ким житимуть діти?

Ні. З ким житимуть діти, суд вирішує за Законом про дітей 1989 року (Children Act 1989), і добробут дитини для нього є головним міркуванням. У фінансових питаннях англійський суд насамперед враховує добробут будь-якої дитини родини, молодшої за 18 років, і не дотримуватиметься умов, які шкодять розумним потребам дітей. Умова, що обмежує право одного з батьків звернутися до Child Maintenance Service, є нікчемною за розділом 9(4) Child Support Act 1991.

Що буде зі шлюбним договором, якщо ми переїдемо до іншої країни?

Договір не припиняє діяти, але суди нової країни можуть оцінювати його інакше й можуть отримати право розглядати ваше розлучення. До переїзду або невдовзі після нього отримайте консультацію про те, як договір оцінять там, і подумайте про те, щоб оновити його договором, укладеним після весілля.

Чи стануть шлюбні договори юридично обов’язковими в Англії?

Можливо. З 5 червня по 14 серпня 2026 року Міністерство юстиції проводило консультацію щодо обов’язкових qualifying nuptial agreements із гарантіями, серед яких незалежна юридична консультація, розкриття фінансів і підписання не пізніше ніж за 28 днів до весілля. Станом на жовтень 2026 року відповіді уряду не оприлюднено, і закон не змінився.

Послуги