Захист прав людини в умовах війни: Трибунал визнав непропорційним повернення до України клієнтки, яка проходить лікування від тяжкого онкологічного захворювання
Sterling Law домоглася дозволу на перебування для клієнтки після відмови Home Office, який не врахував ні тяжкості її стану, ні реалій війни.
Справу вели Анна Швецова та Отабек Гуломов.
Передісторія
Наша клієнтка є громадянкою України, яка проживає у Великій Британії з лютого 2013 року, тобто вже понад тринадцять з половиною років. У вересні 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення, їй надали дозвіл на перебування поза Імміграційними правилами строком на 30 місяців на підставі приватного життя (Private Life).
Протягом усіх цих років клієнтка сумлінно працювала, самостійно себе забезпечувала, не отримувала жодної державної допомоги та робила свій внесок в економіку країни. У 2023 році, на тлі війни на батьківщині та труднощів життя далеко від дому, клієнтка відчула значне погіршення здоров’я. Під час медичного обстеження у нашої клієнтки було виявлено симптоматичний інвазивний рак молочної залози з ураженням лімфатичних вузлів. Клієнтка перенесла мастектомію, видалення лімфатичних вузлів і курс хіміотерапії, а нині отримує тривалу гормональну терапію під наглядом онкологів NHS.
У лютому 2025 року з огляду на ці обставини вона подала заяву про продовження дозволу на перебування у Великій Британії на підставі приватного життя.
Відмова Home Office
8 липня 2025 року Home Office відмовив у задоволенні заяви.
Рішення було вкрай необґрунтованим: Home Office цілковито знехтував реаліями війни в Україні, станом здоров’я клієнтки та її фундаментальними правами. Home Office зазначив, що немає доказів непереборності «короткої перерви в лікуванні під час переїзду», та запропонував клієнтці «переїхати в інший регіон України, де доступно більше лікування». Попри те що власна довідка Home Office щодо України фіксує майже 2000 атак на заклади й працівників охорони здоров’я, у рішенні зроблено висновок, що українська система охорони здоров’я «здатна надати допомогу за потреби».
Підстави апеляції
10 липня 2025 року ми подали апеляцію до Трибуналу першого рівня, а також направили запит на перегляд рішення. Ми доводили, що повернення клієнтки порушило б статті 2, 3 та 8 Європейської конвенції з прав людини, що Home Office неправильно застосував прецедент AM (Zimbabwe), проігнорував власні дані про атаки на медичні заклади України та не оцінив дуже значних перешкод для її реінтеграції.
Команда Отабека Гуломова діяла оперативно й зібрала об’ємний пакет доказів: повну медичну документацію NHS, листи онкологів, результати КТ, УЗД і мамографії, докази безперервного проживання, листи підтримки, а також актуальні звіти Моніторингової місії ООН з прав людини та ВООЗ про атаки на медичну сферу і стан онкологічної допомоги в Україні.
Рішення Трибуналу
1 вересня 2026 року Трибунал задовольнив апеляцію на підставі статті 8 Конвенції. Суддя визнав, що клієнтка тяжко хвора у розумінні справи AM (Zimbabwe), і наголосив, що вона «не обирала цієї хвороби». Трибунал вказав на суперечливість позиції Home Office: його твердження про доступність належного лікування в Україні «не підтверджується його ж даними щодо ситуації в Україні», а повернення клієнтки «передбачувано порушило б безперервність її онкологічної допомоги». За висновком судді, її шанси на лікування «були б суттєво знижені з огляду на критичний стан системи охорони здоров’я, зокрема закладів онкологічної допомоги в Україні під час повномасштабної війни», а безпекові ризики для людей з онкологічним захворюванням «можуть лише посилюватися».
Трибунал також встановив дуже значні перешкоди для реінтеграції клієнтки: тринадцять років відсутності, відсутність рідних, житла й доходу в Україні. Суддя чітко розмежував осіб, які прибувають до Великої Британії, щоб скористатися послугами NHS, та осіб, які законно проживали й працювали тут і захворіли під час такого перебування, зазначивши, що клієнтка «перебуває у Великій Британії законно і мала такий дозвіл на момент, коли захворіла».
Визнавши висновок Home Office необґрунтованим, Трибунал констатував, що повернення клієнтки становило б непропорційне втручання у її права за статтею 8 Конвенції. На виконання рішення 14 вересня 2026 року Home Office надав клієнтці дозвіл на перебування строком на 30 місяців.
Для нашої команди ця справа має особливе значення: Sterling Law послідовно підтримує Україну та її громадян, а йшлося тут не лише про імміграційний статус, а насамперед про права людини, справедливість і повагу до людського життя та здоров’я. Рішення Трибуналу підтверджує, що тяжку хворобу людини, яка законно жила й працювала у Великій Британії, не можна відкинути формальним посиланням на «доступність» лікування в країні, де триває повномасштабна війна. Для нашої клієнтки ця перемога означає можливість безпечно продовжувати лікування, а для Sterling Law це ще одне рішення, у якому нашій команді вдалося відстояти не лише права клієнтки, а й фундаментальні людські цінності.
